Леся Українка„Була весна весела, щедра, мила…”
1
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучиї пташки!
5
Все ожило, усе загомоніло, —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бреніло, —
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
10Дарунки всім несе вона ясна,
Для мене тілько дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки́,
15Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
20І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.